Англієць, який піднявся на пагорб, а спустився з гори (1995)

Дія розгортається в маленькій, віддаленій українській селянській громаді на початку XX століття. Два молоді географи з Києва, які прибули до села в пошуках нових відкриттів та натхнення для своєї роботи, стикаються зі справжнім викликом. Селянська громада виявляється надзвичайно гордою за місцевий пагорб, який вже давно є об'єктом обожнювання та легенд. Пагорб, що носить назву Горіхова Гора, хоч і не відповідає критеріям класичної гори (маючи лише 900 футів заввишки), всім серцем сприймається як священне місце. Легенди говорять про те, що на його вершині колись жив древній дух лісу, який охороняв село від біди і приносив достаток. Місцеві жителі впевнені: якщо пагорб стане офіційною горою у картографах, це принесе їм удачу й процвітання. Але два картографи, налаштовані на точність і науковість своїх досліджень, ставлять під сумнів цю міфічну значущість. Вони запланували провести вимірювання без особливих емоційних підтекстів. Це викликає справжній бунт серед жителів села. Ексцентричні старожили та запальні молодики збираються разом і вирішують показати картографам всю силу сільської мудрості. Селяни беруться до діла: на кожному кроці вони вигадують кумедні способи "наращування" висоти пагорба – від принесення глини з полів до створення величезних насипів із подушок та старого хліба. З часом стара шутка перетворюється на справжнє шоу: звичайне життя села стає святом творчості й народного мистецтва. Водночас картографи починають відкривати для себе красу місцевої культури – традиції, пісні та майстерність селян захоплюють їх. Коли вони спостерігають за веселим процесом "перетворення" пагорба у величезну гору, їхнє ставлення змінюється: замість сухої науки вони усвідомлюють важливість емоцій та прив'язаностей людей до рідної землі. Врешті-решт конфлікт між картографами і селянами переходить у творче співробітництво: молоді географи погоджуються взяти до уваги міфологію та культурні аспекти при складанні карти регіону. У фіналі стрічки Горіхова Гора нарешті отримує офіційний статус гори не через чисто фізичні параметри, а завдяки духу громади й любові людей до своєї батьківщини. Цей фільм пронизаний гумором та теплом; він порушує питання про взаємозв’язок науки й культури, а також нагадує про важливість збереження спадщини поколінь у світі технологій і глобалізації.