Станційний доглядач (2003)

У невеликому містечку на заході України живе чоловік на ім'я Іван. Він має особливу фізичну ваду — його зріст значно нижчий за середній, що робить його мішенню для насмішок і упереджень з боку оточуючих. Проте Іван ніколи не дозволяв негативному сприйняттю з боку суспільства зламати свій дух. Його справжнє покликання — це мистецтво. Він захоплюється живописом і проводить дні, малюючи краєвиди рідного краю та людей, яких любить. Одного дня, під час фестивалю місцевого мистецтва, Іван вирішує виставити свої роботи. Хоча у нього є побоювання щодо реакції публіки, він все ж таки наважується показати своє мистецтво світові. На відкритті виставки він зустрічає Марію — молоду журналістку, яка захоплюється його роботами та бачить в них глибокий зміст і емоцію. З часом між ними зав’язується дружба, яка перетворюється на щось більше. Марія допомагає Івану розкрити свою унікальність та побороти страх перед критикою. Її підтримка дає йому сили впоратися зі стереотипами суспільства і навчитися любити себе таким, яким він є. Проте справжня боротьба ще попереду: кілька хейтерів починають кампанію проти Івана в соціальних мережах, викриваючи його як «незвичного». Це шокує його та ставить під сумнів всі досягнення останніх місяців. Але разом із Марією вони вирішують відповісти на цькування творчістю: вони організовують благодійний проект — виставку під назвою «Не судіть за обкладинкою», метою якої є популяризація інклюзії та усвідомлення різноманітності людських життів. Весь містечко стає свідком трансформації не лише Івана, але й тих людей, які раніше сміялися з нього. Ця виставка стає моментом прозріння для багатьох: завдяки силі мистецтва й взаєморозумінню вони починають змінювати свої погляди. Ця історія про боротьбу з власними страхами і стереотипами демонструє силу дружби та любові, які можуть подолати навіть найбільші перешкоди. Вона надихає кожного сприймати інших такими, якими вони є всередині — поза межами зовнішності та предвзятості.