Зниклі (2008)

Дайго, талановитий віолончеліст, який протягом багатьох років покладав усі свої надії на кар'єру в мегаполісі, раптово опиняється без роботи. Після непередбачуваних обставин він разом із дружиною вирішує повернутися у рідний містечко, сповнене спогадів про дитинство. На місці його запрошують працювати в агентстві, яке, як йому здається, займається туристичним бізнесом. Проте реальність виявляється зовсім іншою. Дайго швидко дізнається, що агентство є похоронним бюро. Це відкриття шокує його і викликає багато запитань про життя та смерть. Проте з часом він розуміє, що ця нова робота не лише допомагає йому заробити на життя, а й відкриває перед ним незвіданий світ людських емоцій та стосунків. Кожен день Дайго стикається з родинами померлих людей: він дбайливо обмиває тіла покійників, готує їх до останньої подорожі та відзначає їхні життя через особливі ритуали. З часом вираз суму та печалі змінюється на розуміння цінності кожної миті життя. Він починає бачити красу у простих речах – у спогадах про близьких людей і в тому теплоїм дотикові до їхніх душ. На фоні цього Дайго відкриває для себе новий сенс існування. Він зустрічає кілька незвичайних персонажів: старого чоловіка, який приходить говорити зі своєю померлою дружиною; молоду жінку, яка не може впоратися з горем втрати; та хлопчика, що мріє стати піаністом і чекає зустрічі зі своїм батьком. Паралельно з цим Дайго намагається знайти свій шлях назад до музики – він організовує концерти пам'яті для родин покійників. Кожен виступ стає справжнім святом пам'яті та любові. Через музику він допомагає людям зберігати спогади про тих, кого вони любили. Поступово герой усвідомлює свою роль у житті інших і знаходить гармонію між минулим і теперішнім. Його взаємодія з людьми призводить до глибоких змін у самому Дайго – він навчається відпускати минуле та приймати нове. Цей шлях самопізнання веде його до духовного відродження: музика стає його порятунком, а зв’язок із світом мертвих відкриває йому двері до нового розуміння життя. І хоча робота в похоронному бюро була далека від того життя, яке він планував собі раніше, вона приносить йому несподівану радість і задоволення через служіння іншим. Врешті-решт історія Дайго — це історія пошуку свого місця у світі та навчання любити тих людей поруч навіть тоді, коли здається неможливим справитися з болем втрати. Ця стрічка нагадує нам про важливість пам’ятати наших близьких і цінувати кожну хвилину проведену разом.