Літо мильних бульбашок (2010)

У невеликому містечку на заході України, де традиції переплітаються з сучасністю, розгортається заплутана історія кохання, ревнощів і самопізнання. Головна героїня, Олена, — молода художниця з великим талантом та ще більшими мріями. Вона повертається до рідного міста після тривалої відсутності, сподіваючись знайти натхнення для своєї нової виставки. На її шляху стають два чоловіка: Сергій — амбітний бізнесмен, який вважає себе меценатом мистецтва, і Павло — простий хлопець із глибокими почуттями до Олени та чітким усвідомленням своїх цінностей. Сергій одразу ж захоплюється Оленою і готовий зробити все можливе, щоб завоювати її серце. Його фінансові можливості дозволяють йому організувати виставку картин Олени на найвищому рівні, проте він не підозрює про те, що його конкурентом є Павло. Павло же знає Олену з дитинства. Він любив її завжди, але через свою скромність ніколи не наважувався зізнатися у своїх почуттях. Тепер же його любов перетворюється на внутрішню боротьбу: з одного боку — бажання підтримати Олену в її творчих прагненнях, а з іншого — страх втратити її назавжди. З кожним днем емоційний напруження між трьома персонажами тільки зростає. Обидва чоловіки пропонують їй різні життя: один — світське життя серед багатства та розкоші; інший — просту й чесну любов із сільським шармом та теплом домашнього затишку. Вибір стає важчим через прояви ревнощів і непорозуміння між Сергієм і Павлом. Протягом всього сюжету кохання перетворюється на ненависть та конкуренцію: обидва чоловіка по-різному реагують на ситуацію. Пристрасті досягнуть апогею під час великої виставки картин Олени, де загостряться всі конфлікти й емоції. У момент краху і безпорадності Олена робить несподіваний вибір — вона вирішує стати незалежною як особистість та митиця. Це рішення спонукає двох чоловіків поглянути на себе в іншому світлі та переосмислити свої почуття. Захоплюючий сюжет проводить глядача через лабіринт емоцій: від ніжності до ненависті, від щастя до болю. Врешті-решт усім героям доведеться навчитися прощати як себе, так і інших у пошуках справжньої любові та гармонії у житті. Чи знайдуть вони шлях один до одного? Яка роль мистецтва в їхніх долях? І чи можливо піти далі за межі власних переживань заради тихої радості буття?