Життя Мадлен (2022)

Мадлен, жінка похилого віку, вирушає до будинку для людей похилого віку, однак її серце тягне повернутися в минуле. Вона просить таксиста про особливу подорож: проїхатися паризькими вулицями, які колись були наповнені щасливими спогадами. Годинами вони мандрують містом, зупиняючись біля значних пам’яток та затишних закутків. Кожна локація викликає в Мадлен спогади — про молодість, перше кохання, мрії та тривоги. Під час поїздки вона ділиться з водієм своїми історіями: як вперше відчула магію Парижа у юності, як зустріла чоловіка своєї мрії на площі Трокадеро і як разом із ним відкривала захоплюючий світ мистецтва та романтики. Проходять години, і простір між ними стирається: виникає справжня дружба між літньою жінкою і молодим водієм. Він слухає її розповіді з увагою, задаючи питання і навіть запитуючи поради щодо життя. У свою чергу, він ділиться своїми прагненнями та невдачами — його слова звучать як відлуння мрій молодості Мадлен. На фоні цих спогадів ми бачимо флешбеки до різних моментів життя героїні: радість свята з друзями у кафе "Фло", де вона вперше скуштувала паризький круасан; надвечірній прогулянці по Сені під зоряним небом; або ж неймовірному виступі її улюбленої джазової групи на Монмартрі. З кожною новою зупинкою розгортається не лише історія Мадлен, але й незвичайна трансформація водія. Надихаючись її спогадами та досвідом, він починає замислюватися про свої власні цілі та мрії. І хоча шлях до будинку для людей похилого віку стає дедалі коротшим, їхня подорож наповнюється справжніми емоціями і глибокими відкриттями. Кульмінацією цієї останньої пригоди стає відвідування місця зустрічі молодих закоханих — парку Люксембурзького саду. Тут Мадлен відчуває сильний порив душі та приймає рішення зафіксувати важливий момент свого життя через малювання — адже у неї завжди залишалися незавершені картини. Коли вечір занурює місто в темряву, а вітри нагадують про проблиски минулого, Мадлен усвідомлює: життя — це не лише те, що ми залишили позаду. Це також можливість змінити все навколо себе просто зараз. Цей день нагадує їй про всі кольори світу і те головне — ніколи не пізно почати нову главу своєї історії. Прибувши до будинку для людей похилого віку, вона робить паузу перед виходом із таксі. Водій дивиться на неї зі співчуттям і натхненням одночасно; їхня зустріч стала особливою і залишила слід у серцях обох. Хоча їх шляхи розходяться тут і тепер, спогади про цю дивовижну подорож назавжди залишаться частиною їхніх життів.