Людина дощу (1988)

У центрі подій стоїть молодий чоловік на ім'я Максим, який усе своє життя прагнув свободи та пригод. Його невлаштованість і бажання вирватися з нудного містечка веде до того, що він покидає рідний дім у пошуках сенсу життя. Макс живе в атмосфері постійних поразок і невдач: його мрії про успішну кар'єру в мистецтві та любов до прекрасної Лізи нездійснені. Після чергового розчарування в особистому житті, він відправляється в подорож автостопом через Україну. На цьому шляху Максим зустрічає різноманітних персонажів: старого мудреця, який навчає його цінувати прості радощі життя; безхатченка Олега, що має більше досвіду та життєвої мудрості, ніж багато хто з успішних людей; молоду художницю Катю, яка стає для Максима джерелом натхнення і спонуканням змінити своє ставлення до власних амбіцій. Разом вони переживають неймовірні пригоди — від бурхливих фестивалів у маленьких селах до тихих моментів біля Дніпра. Однак не все йде гладко. Минуле Максима починає переслідувати його у вигляді спогадів про неприязнь батьків до його вибору шляху художника. Він усвідомлює, що під час пошуку щастя він мусить зіткнутися з власними страхами і упередженнями. Це призводить до напружених моментів зі старими друзями та родичами, які не розуміють його прагнень. На фоні українських пейзажів герої проходять крізь випробування дружби, зрілості та прийняття себе такими, якими вони є. Кульмінацією їхньої історії стає великий творчий проект — виставка картин Каті та фотографій Максима на підтримку благодійної організації для молоді з труднощами в соціальній адаптації. Фільм завершується сценою на виставці: Максим із Лізою стоять разом серед картин, а позаду них — величезне полотно з їхніми спогадами про подорож. Саме тут вони усвідомлюють, що справжня свобода полягає не тільки у втечі від проблем чи обставин, а у знаходженні внутрішнього миру й прийнятті себе й інших. Цей шлях змінює їх назавжди — від молодиків із непевністю до людей з вірою у свої мрії.