Айріс (2001)

У центрі сюжету — історія надзвичайної жінки, яка об'єднала в собі талант письменниці, філософські глибини та непохитну волю до життя. Головна героїня, Олена, з дитинства мріяла стати великою авторкою. Вона пише про складні людські стосунки, внутрішні переживання і драми часу, в якому живе. Її твори отримують визнання у літературних колах, однак справжнє щастя вона знаходить у спілкуванні зі своїм чоловіком, Андрієм. Андрій — професор філософії університету, який розуміє глибину думок Олени й підтримує її на кожному етапі творчого шляху. Їхнє життя виглядає ідеальним до моменту, коли Олена починає помічати дивні зміни в своєму здоров’ї: короткочасна пам’ять підводить її під час написання нових романів. Коли лікар ставить діагноз Альцгеймера, їхній світ ламається. Олена змушена боротися не лише за свою кар'єру та безпеку творіння, але й за своє місце в житті Андрія. Чоловік стає її опорою і провідником у цій непростій боротьбі: він намагається записувати спогади Олени та повертати їх до неї через обговорення старих книг і фільмів. Протягом історії відбуваються емоційні вибухи, любовні тривоги та моменти відчаю. Андрій веде щоденник їхніх спогадів та боротьби з хворобою дружини, дозволяючи глядачам заглянути у закритий світ кохання і втрат. Вони вирушають у подорож Україною в пошуках натхнення: Київ із його древньою архітектурою й Тарасова гора стають символами пам'яті та забуття. Фільм досліджує питання самоідентифікації та втрати особистості через призму любові й мистецтва. Глядач стає свідком перетворень героїв: чи можливо залишитися собою серед хаосу хвороби? Як минуле формує наше сьогодення? Які сліди залишаються після нас? Завдяки чуттєвим постановкам та красивій операторській роботі історія переносить глядача через пейзажі не тільки України, а й внутрішнього світу героїв — багатогранного й суперечливого. Щира гра акторів робить переживання героїв близькими кожному з нас. На тлі драматичних подій акцент ставиться на важливість пам'яті — як особистої історії кожного з нас так і колективного культурного спадщини. Ця мелодрама є свідченням сили кохання проти невблаганного плину часу і нагадуванням про те, що навіть у темряві завжди можна знайти промінь світла.