Щоденник пам'яті (2004)

В маленькому містечку на південь від України, серед безкрайніх полів та затишних пагорбів, розгортається історія, сповнена ніжності, пристрасті та драматизму. Головні герої - Віка і Максим - представляють різні світи: вона - дочка заможного аграрія, що керує сімейним бізнесом, а він - скромний хлопець з багатодітної родини, який мріє стати відомим художником. Літні канікули приносять їм несподівану зустріч на березі річки, де обоє шукають втечу від своїх буденних обов'язків. Разом вони відкривають для себе радість простих речей: прогулянки під зоряним небом, вечірні розмови біля вогнища та спільне малювання на полотнах. Між ними виникає глибокий зв'язок, наповнений емоціями і мріями про майбутнє. Але невдовзі їхня щаслива реальність стає жертвою соціальних бар'єрів і стереотипів. Батьки Віки проти її дружби з "простим" хлопцем; вони планують видати доньку заміж за впливового молодого чоловіка зі своєї кола. Максим же стикається з тиском родини – йому потрібно заробляти гроші та підтримувати своїх близьких. Коли між ними постає стіна нерозуміння і тиску з боку суспільства, вони вирішують розійтися. Час спливає: Віка виходить заміж за того самого бізнесмена, а Максим не може забути про свою першу любов. Доля веде їх у різні куточки країни – Віка займається благочинною діяльністю в Києві, а Максим подорожує світом у пошуках натхнення для своїх картин. Через декілька років обставини змушують їх зустрітися знову під час виставки картин Максима в столиці. Він представить нову серію робіт на основі спогадів про дитинство та юність – центральним полотном стане картина з їхньою колишньою зустріччю на річці. Ця несподівана зустріч пробуджує в них справжні почуття та пам’ять про незабутнє літо минулого. Однак тепер їм доведеться вирішити: чи готові вони боротися за своє щастя попри всі труднощі? Чи зможуть вони разом подолати наслідки свого вибору та знайти шлях до щастя? Ця історія порушує важливі теми любові й самопожертви, боротьби між серцем і розумом, а також можливості нового початку навіть тоді, коли здається, що все вже втрачено.